Деталі
Завантаження Docx
Читати Більше
У цьому епізоді Майстер ділиться роздумами з Сутри Амітабхи: що Країна Амітабхи існує, і що частина багатого скарбу буддизму походить із записів досвіду Його учнів на різних рівнях існування. Отже, ми повертаємося до Амітабха-сутри. “Амітабха“ означає “безкінечне Світло“. Отже, цей Будда має безкінечне (внутрішнє Небесне) Світло, безмежне (внутрішнє Небесне) Світло. Тож, коли ця цариця Індії так прагнула побачити Будду, Він з'явився їй у в'язниці. Тепер Він з'явився разом з одним зі Своїх учнів, взяв царицю за руку та повів її до іншої землі існування. Тепер вчені довели нам, що у Всесвіті існує багато земель, багато планів існування. У деяких є люди; у деяких вони ще не з'ясували, населені вони чи ні. Тепер наш Будда – Будда Шак'ямуні – давно, дуже давно відкрив, що існують плани існування, населені подібно до нашого, або деякі з них відрізняються від нашого. Деякі є більш просунутими в технологіях; деякі менш просунуті в технологіях. Деякі цивілізованіші за наші; деякі менш цивілізовані, ніж наші. Отже, коли королева вирушила туди, до тієї Країни, вона побачила, що земля тієї Планини була вкрита золотом, кришталем. І всі будинки, будівлі побудовані в повітрі, а не на землі, і побудовані з усіляких дорогоцінних каменів, таких як лазурит, як-от кристали, перли, діаманти, рубіни, смарагди тощо. І вона подумала: “Яка ж це прекрасна земля“. А люди, які там живуть, ну, вони схожі на нас, але зовні красивіші. А також вони не ходять; Їм не потрібен транспорт, як нам. Вони ніби літають. Коли вони хочуть кудись поїхати, вони просто летять. І коли вони хочуть повернутися, вони летять назад. І будь-який одяг чи необхідні речі просто з’являться перед ними, коли їм це знадобиться. Немає потреби ходити по магазинах, чекати на паркування та завдавати собі клопоту. І жодної решти грошей та всього такого. А також у тій Країні є своєрідний нектар, басейн нектару, де якщо людина скупається в ньому або трохи вип'є з нього, то відчує себе інакше: відчує себе просвітленою, освіженою та сповненою духовного розуміння. Навіть у тій Країні птахи (персони) та дерева проповідуватимуть Дхарму. “Дхарма“ – це санскритський термін, що означає “Вчення“ – викладання усною мовою. Також іноді це означає розумні істоти. Всілякі явища у Всесвіті, це також означає Дхарму. Також Дхарма у тонкому сенсі означає, що це тонке Вчення, невидиме Вчення, Істина. Тож це можна пояснити багатьма способами. Тепер, у тій Країні Будди Амітабхи, всі птахи (-персони) та дерева, вітри промовляють Дхарму. І коли люди слухатимуть цю так звану Дхарму, вони матимуть більше віри у Всевишнього, більше віри в Будд, у практиків, у зібрання Святих та у вчення Святих. Тепер, коли ми думаємо про Землю Амітабхи, це справді як казка. Як земля може бути покрита золотом? Як можна будувати будинки в повітрі і не падати? Як усі стіни та дахи можуть бути зроблені з кристалів, діамантів, рубінів, усіляких дорогоцінних каменів тощо? Тут ми боремося за шматок діаманта якщо він достатньо великий. Що ж, нам доводиться дуже наполегливо працювати протягом багатьох тижнів, щоб купити маленьку краплю діаманта. Я б сказав, крапля; схоже на краплю води. Це просто трохи складніше. Отже, щоб купити лише краплю діаманта, доведеться витратити чимало грошей. Тепер у цій Країні використовують діаманти, кристали, рубіни тощо. щоб побудувати свої будинки. Можете собі уявити? Отже, це один з пунктів, чому християни чи інші релігії не могли вірити в буддизм. Це тому, що Будда говорив забагато. Це тому, що Його учні говорили забагато. Те, що ми китайською називаємо “балакучим“. Балакучий. Насправді Будда не говорив. Він нам усього цього не розповів. Саме учні Будди, підслухавши всі ці переживання, фантастичні історії, записали їх для інших. Наприклад, іноді мої так звані учні... Будь ласка, дозвольте мені називати їх так. Мені дуже соромно, але іншого імені немає, щоб Bи зрозуміли їхні стосунки зі мною. Або Bи можете назвати їх моїми учнями. “Учнями“? Тоді вони подумають, що Я викладаю в університеті. Так, так. Це також своєрідний університет, Небесний університет, у якому Я викладаю. Тепер, мої учні, іноді вони також записували свої історії про те, куди Майстер повів їх до якої Країни або до якої країни Всесвіту, щоб вони відвідали. І вони записували їх як власні внутрішні переживання, щоб вони могли перевірити свій прогрес. Що ж, це ми мусимо зробити. Що ми повинні зробити в будь-якому разі. Тож, якщо він помер після того, як помер мій так званий учень, що тоді станеться? Можливо, його племінники, його онук, онука випадково успадкують цей своєрідний так званий духовний щоденник. А всередині він буде сповнений внутрішніх переживань, ніби сьогодні чув, як Будда говорив йому те, що говорив. Сьогодні [Верховний] Майстер Чінг Хай повів його до якоїсь Буддиної Землі та познайомив з якимось там Майстром, чи з яким Буддою, або, можливо, повів його побачити (Господа) Ісуса, можливо, повів його до Марії чи Санта-Клари, куди завгодно. Потім він все це записав. Тоді цю книгу, якщо вона буде достатньо цікавою, племінник, онук, онука, можливо, просто опублікують її. А потім це стає однією з, можливо, буддійських сутр. Саме це сталося з усіма сутрами в буддизмі. Сутри, або так звані священні писання, були накопичені чи записані лише через сто років. До того це передавалось лише з уст в уста, і Його учні також не записували цього. Вони просто слухали їх до кінця... Що таке “оповідачі“? (Оповідач.) Оповідач? (Так.) Це не гарно. “Раконтер“ (обдарований оповідач) приємніший. Отже, бачите, саме тому буддійські писання такі величезні та численні. Бо всі історії учнів численні, численні. Оскільки Будда дожив до глибокої старості – 80 років, тож Його учнів багато, і історій, безсумнівно, багато. А також, в Індії в той час було дуже мирно, і ніхто не переслідував Будду чи будь-кого з Його послідовників. Тож вони насолоджувалися процвітаючим часом і мали час записати та зберегти ці дорогоцінні спогади про тих учнів. Тоді як з (Господом) Ісусом Христом, Йому доводилося працювати в темряві, ховаючись. Якби Bи читали цю історію, ви б знали. І Він був лише трохи відомим – через три з половиною роки Його вбили. Тож після цього всім учням довелося розійтися в різні боки, і вони також працювали під прикриттям, не дуже відкрито. Тому, навіть якщо в них і були якісь внутрішні переживання, вони не могли їх записати, або ж вони не могли бути добре збережені. Бо люди, уряд того часу шукали б їх і знищували б усіх. Отже, ми щойно помітили, що Земля Амітабхи схожа на казку. Так багато людей подумають: “Ну, це якась уява, галюцинація чи, можливо, ілюзія“. Отже, на думку деяких християнських вірян, буддизм — це свого роду уява, галюцинація чи щось таке. Ні, ні, ні. Я кажу вам правду: Країна Амітабхи існує. Деякі з моїх учнів відвідували його після посвячення, або деякі з них відвідують його одразу під час посвячення, тому що відвідування цих “країн“ не займає багато часу. Це лише секунда, ти можеш йти, а ще секунда — і повернешся. Частка секунди. Все залежить від відкритості нашого розуму або внутрішнього каналу. Все всередині; без чого ми не можемо знайти. Photo Caption: "Овочі дикої природи"
