Деталі
Завантаження Docx
Читати Більше
Зараз навіть готівкою не можна розплатитися. Я носила із собою готівку, щоб роздавати людям на вулиці або купувати речі у малого бізнесу, щоб вони могли вижити. У малого бізнесу на вулиці немає терміналів для кредитних карток. Жебраки на бульварі, у них немає банківського рахунку, щоб перевести в готівку мій чек. Бездомні люди, у них є лише намет, щоб захиститися від вітру та сонця. Як Я можу дати їм будь-який чек чи кредитну картку, щоб вони могли їх отримати? Але в наші дні все, здебільшого все, робиться в цифровому форматі. Тож у мене зараз немає готівки. Я не можу витрачати готівку зараз, навіть якщо вона в мене є. Я не знаю, як робити всі ці цифрові речі. І Я також вагаюся, чи варто завжди називати своє ім'я де завгодно, комусь у руки ось так. Життя для людей стає все гіршим і гіршим.Гроші, які Я кладу в банк, мають джерело, наприклад, якщо Я продаю будинок або ашрам і купую новий, у мене є джерело, у мене є інформація, все. Але вже минули роки, і Я не пам'ятаю. У мене навіть паперів немає. І якщо Ви скажете мені повернутися до цього старого будинку, Я не знатиму як.Наприклад, Я багато разів губилася в Іспанії, бо не знала, як повернутися додому. Я думала, що знаю, але забула. А одного разу таксист навіть викинув мене посеред вулиці, бо Я постійно показувала йому неправильний шлях додому. Він думав, що Я граю з ним у якусь гру, і мені доводилося залишатися на вулиці навіть уночі та махати рукою кожній машині, яка проїжджала повз, щоб вона мене підвезла. А потім мені довелося піти в якийсь офіс, щоб запитати, показати своє ім'я та запитати: “У мене є будинок тут, у вашому регіоні. Будь ласка, дізнайтеся для мене." І нарешті Я змогла потрапити додому. Але багато разів так, не один раз, а будь-коли. Я навіть не пам'ятаю зараз, як Я вже казала вам, де був мій будинок, яка його адреса, навіть місто, де він розташований.І Я багато разів губилася, повертаючись до Ксіху. Я навіть не можу сказати таксисту, як сюди дістатися, як туди дістатися. Так, Ви знаєте цю історію, і Ви знаєте сусідів, яким довелося забрати мене додому. Бо іноді Я повертаюся з аеропорту дуже пізно вночі і дуже довго. Тож, на щастя, я\Я знаю лише Ксіху, наприклад, іноді в гірській місцевості, де ми живемо, немає адреси, немає вулиці, насправді, тому Я знаю лише Ксіху. А потім ми продовжували бігати, і Я заблукала, тож принаймні один раз Я побачила світло в будинку, яке Я впізнала. Принаймні, це Ксіху, тому я зайшла і спитала його. І тоді він мене впізнав. Він сказав: “О, Я відвезу Тебе додому”. Я знаю, де це. Я знаю Ашрам Ксіху. Тож йому довелося відвезти мене додому. Кілька разів таке траплялося. Я весь час губилася. Якщо до мене не прийдуть люди, щоб за мною поїхати, то Я загублюся. Здебільшого мої так звані Божі учні приходили і забирали мене, але іноді було вже надто пізно, і вони не відповідали на телефон. Тож мені довелося викликати таксі. І таксі також не змогло його знайти, бо в гірській місцевості немає ні вулиці, ні адреси.Те саме в Іспанії, Я також багато разів губилася. Усі будинки, які Я купила, змінила і знову стали новими, Я постійно губилася, йдучи до них. Якщо мене хтось не підвезе, то він знатиме дорогу. Бо іноді Я йду так швидко, і в мене немає з собою адреси. У цьому й проблема. Я не зберігаю адреси та інше. А іноді Я зберігаю це в книзі, а потім десь залишаю і не можу знайти. Тож Я весь час губилася. В Америці Я також заблукала, прямуючи до свого орендованого будинку. Я не могла піти додому. А потім поліція побачила, як Я бігала у машині, підійшла та зупинила мене. І мені просто потрібно було сказати: “О, Я просто трохи постою тут, подихаю свіжим повітрям, і скоро піду додому”. І Я просто поїхала.У Франції Я їхала британським автомобілем дуже великою сільською дорогою. Я теж заблукала. Я не знала, як дістатися додому. І Я їздила навколо, а поліція приїхала і сказала: “Що Ви робите? Не можна їздити ліворуч. Ми у Франції. Треба їхати по правій стороні”. Я забула. На щастя, це була сільська дорога, і вона була ніби вічно довга, вічно далека. Я також заблукала. Я не пам'ятаю, як Я дісталася додому. Здається, Я зателефонувала комусь додому і сказала, що заблукала, і вони скористалися GPS з мого телефону, щоб мене знайти.Я не дуже хороший водій. Добре, що Я більше не керую автомобілем, і в мене більше немає машини. Здебільшого машиною, Я не керую. Я водила машину лише тоді, коли була молодшою, і тільки поблизу. І Я дуже добре розмітила дорогу, перш ніж виїхати. Я думала, що згадаю, але це було неправдою. Коли Я вийшла, дорога змінилася. Це не те саме, що коли ти виходив; все інакше, коли повертаєшся. Ніби вулиця з двостороннім рухом стає односторонньою, коли ти повертаєшся з іншого боку, чи щось таке. Я ніколи не могла бути цілком певною, куди йду.Але інформація про всі ці гроші є в банку, бо вони переказували гроші до мого банку і казали, звідки вони. Тож Я не знаю, чому банк не міг з'ясувати, звідки взялися мої гроші, і чому вони мене ображали, забрали мої гроші та не дозволили мені навіть пожертвувати їх церкві та притулкам для тварин-персон. Зовсім зникли, вони забрали мої гроші. Це щось на кшталт чотирьох чи п'яти мільйонів доларів США. Тепер усе зникло, і в мене також небагато готівки. Але Бог подбає про мене, як Я завжди так думаю. Можливо, тому що Я не дуже добре розбираюся в вулицях, тому Бог добре про мене піклується. Тож у мене поки що все гаразд. Не хвилюйтеся за мене. Бог піклується. Я маю слухати. Тож Я не можу просто піти так, як хочу. Я маю спитати дозволу і вирішити, чи варто мені йти. Але іноді карма світу також вводить мене в оману, тому Я іноді стикаюся з неприємностями.Навіть якщо в мене з собою є гроші, це не те саме, що спроба уникнути податків чи чогось такого. Це для того, щоб дарувати, це простий спосіб, як легше давати людям готівку. Коли вони лежать на вулиці хворі та в такій терміновій ситуації, тоді мені доводиться допомагати викликати швидку допомогу та повністю оплачувати їхній піковий тариф. Я не можу дати їм чек і сказати: “Бережи себе, викликай швидку”. У них навіть немає телефону, наприклад, і у них немає грошей, щоб оплатити лікарню. Іноді вони повинні мати щось на кшталт гарантії оплати, і Я, наприклад, маю все це робити.Всі мої гроші, навіть якщо Я залишаю їх собі, при собі, ніколи не роблю це з поганим наміром. Це завжди, завжди для добрих цілей. Але, звісно, Я не можу скрізь усе це пояснити. Навіть банк знає мене багато десятиліть, але все одно завдає мені труднощів. Я не розумію цього світу. Нелегко жити в цьому світі.А в наші дні, навіть якщо хочеш кудись поїхати, треба купити квиток. Ви більше не можете розплатитися готівкою. Спочатку потрібно забронювати онлайн. І Я ніколи не знаю, куди потрапляє моє ім'я і хто його побачить, наприклад. Зараз із безвізовим режимом нікуди не поїдеш. Зараз у вас є багато країн, які ускладнюють це. Ви повинні заздалегідь подати заявку на вхід. І навіть за свою відпустку потрібно сплатити податок. Боже мій, ти працюєш цілий рік, відкладаючи трохи грошей на відпустку. А потім, коли Ви прибуваєте до цієї країни, вам також доведеться сплатити податок за ваше маленьке задоволення – за два тижні чи щось таке – наперед. А можливо, ці гроші Ви не могли собі дозволити. Не у кожного є багато грошей, щоб за щось платити. Вони просто заздалегідь планують свій дуже економний бюджет. А якщо вони заплатять навіть на один долар більше, то це означає, що в чужій країні їм доведеться витратити на одну страву менше. Уряди, у них все добре зроблено. Тож їм байдуже до людей, які так наполегливо працюють, щоб уряд взагалі існував і продовжував існувати. Вони постійно просять у них гроші, те, се та всілякі речі. Або навіть якщо у вас є будинок, і, можливо, він занадто великий, уряд може захотіти його забрати. А потім вам доведеться кудись поїхати, винайняти будинок або маленьку квартирку для чого завгодно. Для деяких людей їхній дім – це їхні почуття, їхні спогади про все хороше. Іноді аж від бабусі, дідуся, великого роду аж до наших днів. І вони навіть не знали б, як оформити всю цю паперову роботу, щоб зберегти це.Вся ця цифрова система заплутає людей похилого віку. Вони все своє життя працюють, щоб зберегти суспільство цілісним, щоб уряд отримував зарплату. А потім, коли вони стануть старшими, їм доведеться турбуватися про цифрову бюрократію, про яку вони, можливо, все своє життя не знали. Я кажу вам правду. Я також не дуже розбираюся в цих цифрових речах. Я займаюся лише комп'ютером, який уже давно, багато років тому, облаштували члени моєї команди. Тож Я продовжую це робити. Якщо Ви попросите мене створити, можливо, навіть новий секретний код (пароль), який Ви введете у свій комп'ютер, щоб його відкрити, Я не знаю як. І все, якщо це ще не з'явилося на екрані, як-от YouTube чи щось інше, Я не знаю, як це знайти. І якби Я переглянула одну статтю в інтернеті, і, наприклад, у мене вимкнули електрику, і ця стаття загубилася, Я б не знала, як її знайти.Я справді безпорадна жінка в цьому дикому світі. Я ніколи раніше не вивчала усього цього, бо раніше в мене завжди була секретарка, яка цим займалася, і все не було так складно, як зараз. Якщо Я хочу кудись поїхати, Я просто тихенько йду в аеропорт і купую квиток прямо там, наприклад, ось так. А якщо Я хочу купити будинок, Я просто купую будинок, а банк та агентство подбають про все це. Але навіть тоді Я багато разів губилася.Photo Caption: “Не всі схожі один на одного, але в дикій природі все чудово”
